Вікторія Уколова

Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало. Два важных правила запомни для начала: Ты лучше голодай, чем что попало есть, И лучше будь один, чем вместе с кем попало. (Омар Хайам) Любить не зная, за что ты любишь - вот любовь земная. (Байрон) Ніде, ніколи, ні для кого Бажань нема, немає слів. Ти віреш, я не вірю в Бога, А ти цього не розумів. Куди іти - не знаю звісно. Пітьма є скрізь, лиш світло там. Те світло у туман тіснім В кінці його, як Нотр-Дам. Блукаю, сповнена печалі, В думках лиш крик і пустота, Я прожила б майбутнє далі, Та пак його в мене нема. За Зраду!.. Гріх твій не один. Я підписала Смерті лист. І в венах в мене героїн, Втрачаю я останній хист. Гріхи і сором, тіло голе Ніяк не дістають мене. Я вийшла у відкрите поле, Хоч вітер смуток розжене? Пил Янголів затьмарив ум. Я віддалась нічній спокусі. Тепер кохаю вітру шум - Торгівля Раєм зараз в дусі. І знову ніч і пустота, І я сама в тяжкій недузі. Vivat краса і простота! Vivat вам зрадливії друзі! Живіть за те, що я не маю - Живіть за вірність і любов. І не потраплю я до Раю, Бо світ не відпуска оков. У крові - яд, хоч яд - життя, Бо трує серце лиш кохання. Невірність - шлях до забуття, А вірність - це зоря світання. Втекти від Вас, о милі друзі, Від того виродка з стрілой Я не змогла, бо я в недузі - Я хвора тілом і душой. І ліки я знайшла тепер - Пилок, що душу зігріває. Vivat тому, хто вже помер, Vivat і тим, хто ще кохає. Vivat повіям й лікарям, В яких однакова робота: Лікують тіло, душі ж ран Не заспокоють ні на квоту. Vivat усім, хто ще існує. А Купідон є Смерті брат, І тільки ядом нас годує... Тож, хай Вам чорт, - Vivat! Vivat! Украдена Свобода А принцип в чому? В чому суть? Не розібравшись, по обличчю б`ють. Рабство ліпше у нас за правду єдину, Цьому із початку навчають дитину... Свобода...Де и є? Прийди, візьми мене, Хоч з Смертю разом - всеодно. Можливо хоч безтілой тінню Я пролечу дорогою у даль, Бо тут лиш грати та кайдани, І бруд надій лоскоче розум. Лиш думи, страх, обов`язок завжди, Лиш необхідність і те грубе слово "ТРЕБА". Але я "ХОЧУ" знаю, я думаю не так. І я люблю Її. Лише дорога Й політ повернуть в душу первозданність. Не треба слів, я не живу... Ідіть всі геть! Де ти? Прийди! Моя кохана,ти - мій захист, Ти та стіна, яка загороджає Мене, чужую, від реалі. Бо я не хочу знать її, Я хочу бути лиш щасливой, А я щаслива лиш з Тобою І в вовчій зграї. Умри! Той зрадник, той проклятий дурень, Хто зміг придумати суспільство, Хто вкрав у мене радість чуда, Свободи диво і уміння Жить і дихать, буть собою, А не тієй, що хочуть бачить тут. Умріть.. Ні, я умру і полечу В нічній імлі, в нічній дорозі І обрету свободи спокій, Я хочу жить, і крила босі, І у душі усе горить...